оборотний

-а, -е.

1) Здатний діяти то в одному, то в іншому, зворотному напрямі (про машини, механізми).

2) ек. Який перебуває в обороті (у 2, 7 знач.), в обігу або признач. для обороту.

••

Оборо́тна ві́домість — обліковий реєстр, застосовуваний для узагальнення підсумкових даних і контролю над ними за рахунками бухгалтерського обліку.

Оборо́тний капіта́л — а) витрати на сировину, матеріали, робочу силу, які повністю входять у ціну продукції та повертаються у грошовій формі після її реалізації; б) перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями; в) фонди організації, які можуть бути швидко перетворені в гроші.

Оборо́тний плуг — знаряддя для гладкої оранки без розгінних борозен і звальних гребенів.

Оборо́тний проце́с фіз. — фізичний процес, який може протікати так, щоб система, яка його здійснює, проходила в зворотному напрямі усі ті самі проміжні стани.

Оборо́тні акти́ви — оборотні засоби підприємств, фірм, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу.

Оборо́тні (обіго́ві) ко́шти — кошти підприємства, що використовуються для фінансування його господарської діяльності.

Оборо́тні фо́нди — частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі.

3) спец. Який може одночасно відбуватися, розвиватися в протилежних напрямах (про хімічні реакції).

4) спец. Який має властивість після перетворення повертатися до вихідного стану. || Що використовується в технологічному процесі багато разів (про воду).

5) спец. Признач. для повороту під час руху туди і назад, зв'язаний з круговим рухом.